СЕПАРА́ТНИЙ, а, е, політ. Відокремлений, відособлений від інших. Сепаратна організація; // Який провадиться, відбувається відокремлено, відособлено від інших.
Сепара́тний мир — у міжнародному праві — договір про мир чи перемир’я у війні, укладений однією державою або групою держав із противником окремо від своїх союзників. Намагаючись придушити головне революційне вогнище — соціалістичну революцію, міжнародний імперіалізм ладен був піти на сепаратний мир (Ком. Укр., 12, 1966, 57); Сепара́тні перегово́ри — у міжнародному праві —переговори з противником, що провадяться однією державою або групою держав без відома або згоди її союзників і передують укладенню сепаратного миру. На заході Європи [у кінці XVII ст.] назрівала велика війна за так звану іспанську спадщину, яка зачіпала інтереси ряду європейських держав. У зв’язку з цим Австрія і Польща вели з Туреччиною сепаратні переговори про мир і підписали з нею мирний договір (Іст. УРСР, І, 1953, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 126.