СЕ́ПСИС, у, ч., мед. Загальне зараження організму людини або тварини, яке виникає внаслідок того, що в кров потрапляють різні мікроби. При хорошій опірності організму стрептокок для нього не страшний. Коли ж захисні сили організму послаблені, цей мікроб може викликати ангіну, скарлатину, ревматизм і навіть сепсис (Наука.., 3, 1962, 54); Пеніцилінотерапія в боротьбі з легеневими захворюваннями молодняка.., післяродовим сепсисом і маститом корів дає дуже добрі результати (Колг. Укр., 7, 1960, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 127.