СЕРАФИ́М, а, ч. В іудейській та християнській релігії — ангел вищого рангу, якого зображували з шістьма крилами. Увага Черниша прикута до кладовища.. Він обшукує поглядом той прямокутник, що лисніє мармуровими плитами, надмогильними стовпцями, біліє крилатими серафимами. Лейтенант знає, що за кожним тим благодушним серафимом причаївся автоматник (Гончар, III, 1959, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 128.