СЕРВІТУ́Т, у, ч., юр. В експлуататорському суспільстві — обмеження права користування чужою власністю, головним чином землею, заборона проїзду через приватні володіння тощо. На Правобережній Україні сервітути, що залишилися від кріпосництва, особливо міцно тримали селян під владою поміщиків (Ком. Укр., 12, 1967, 43).
∆ Міжнаро́дний сервіту́т — обмеження суверенітету однієї держави над тією чи іншою її територією на користь іншої держави (інших держав).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 129.