СЕРДЕ́ЧНИК1, а, ч., техн. Стержень, який є внутрішньою частиною чого-небудь або на який намотується, насаджується щось; осердя. Сердечник технічного трансформатора складається з окремих стальних пластин,зібраних в замкнену раму тієї чи іншої форми (Курс фізики, III, 1956, 214); Індукційна піч має стальний сердечник, на якому намотано електропровід, по якому подають змінний струм (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 109).
СЕРДЕ́ЧНИК2, а, ч., розм.
1. Людина, що страждає хворобою серця. Лише відкриття вчення про інфаркт міокарда дало найменування великій драмі людського життя… Перед першою світовою війною такі сердечники вважалися рідкістю (Літ. Укр., 9.IV 1968, 4).
2. Лікар, що лікує хвороби серця; кардіолог.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 131.