СЕРДИ́ТЕНЬКО. Присл. до серди́тенький. Вона й не лаятиметься і ні слова й не скаже, а тільки подивиться.. буцім і жалібно, і сердитенько (Кв.-Осн., II, 1956, 26); Мовила [Марина] сердитенько: — Сказала — не хочу [танцювати], все! (Головко, І, 1957, 464).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 132.