СЕРЕ́ДИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сере́дина 1, 3. Одні дівчата витискають гострою машинкою листя та пелюсточки, другі вправляють дроти в те листя,.. п’яті роблять серединки з бавовни та ниток (Л. Укр., III, 1952, 491); Розділила її [тараню] не надвоє, а натроє. Василеві дали від голови, Грацько узяв серединку, а Івасеві дістався хвостик (Мирний, IV, 1955, 24).
◊ Золота́ сере́динка — те саме, що Золота́ сере́дина (див. золоти́й). — Не будь дуже солодкою, бо розлиже. І гіркою не будь, бо розплює. Вибирай золоту серединку і скоро сама научишся, як чоловіка слід приборкувати (Кучер, Трудна любов, 1960, 417).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 135.