СЕРЕДНЬОВІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до середньові́ччя. Основа сеї поеми [«Ізольда Білорука»] взята з середньовічного роману «Трістан та Ізольда» (Л. Укр., І, 1951, 409); Історія Херсонеса охоплює дві історичні епохи — античну і середньовічну (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 297); Працівники музею в Кам’янці-Подільському приймають у своєму унікальному середньовічному місті десятки тисяч радянських та іноземних туристів (Літ. Укр., 11.IV 1969, 4); Середньовічний рицар; // Власт. середньовіччю, як у часи середньовіччя. Середньовічною в Росії є не тільки поміщицька, але й селянська надільна власність.. (Ленін, 17, 1971, 149); // перен. Який не відповідає нормам сучасної цивілізації; варварський. Середньовічна мораль.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 136.