СЕРСО́, невідм., с. Гра з тонким легким обручем, який підкидають і ловлять спеціальною паличкою. Як холодно і напружено було за тими обідами, як хотілося, щоб усе швидше скінчилося, щоб можна було вибігти в сад,.. грати у волана чи в серсо (Перв., Опов.., 1970, 151); // Приладдя для цієї гри — палички й обруч. Серсо не личило вже нам, Ми для дітей купили.. Оте знаряддя миле (Рильський, III, 1961, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 141.