СИБАРИ́ТСТВО, а, с. Спосіб життя, притаманний сибаритові. Вільне, просторе, діяльне життя, і не без деякого сибаритства: лежання, ніжачись, у своїй теплій, м’якій постельці, вершків та печива з вершками, — воно дуже подобається Вірі Павлівні (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 152.