СИБІРЯКИ́, і́в, мн. (одн. сибіря́к, а́, ч.; сибіря́чка, и, ж.). Мешканці Сибіру або ті, що родом із Сибіру. — Дивізія, в якій служив Тимко з Марком, була сформована з сибіряків та уральців, людей поважних .. і надзвичайно стійких у бойових обставинах (Тют., Вир, 1964, 485); Товаришці твоїй (сибірячці) шукаю роботи, та все не можу знайти, хоч все ще маю надію (Л. Укр., V, 1956, 378).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 153.