СИВОБРО́ВИЙ, а, е. Який має сиві брови; із сивими бровами. Сивоброві мовчазні гуцули Коломийки склали про бійця (Шпорта, Вибр., 1958, 254); * Образно. Сам сивобровий Час вечоровий Сів відпочить в селі (Гірник, Сонце.., 1958, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 155.