СИГА́РНИЙ, а, е. Прикм. до сига́ра. Ми за сигарним димом бачимо Хиже, потворне обличчя війни (Дор., Єдність, 1950, 117); // Признач. для сигар, їх виготовлення, зберігання і т. ін. Сигарний тютюн в порівнянні з цигарковим має вищу міцність, гіркий присмак і специфічний аромат (Техн. культ., 1956, 358); Містер Ейбл м’яко поклав верхню губу на сигарний мундштук (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 156.