СИГНАЛІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Передавати сигнальні знаки. Зрештою копач погиб через власну необережність — чом не сигналізував швидше? (Фр., VIII, 1952, 401); Прив’язали [партизани] коні, самі вийшли на галявину, щоб сигналізувати льотчикам (Шер., В партиз. загонах, 1947, 66).
2. Повідомляти сигналом (у 1 знач.) про що-небудь. Над нами розлітались вогняним дощем і зорями ракети. То сигналізували про нещастя, прохаючи допомоги (Трубл., II, 1955, 57); Стьопа зліз на камінь і прапорцями сигналізував Марусі про перші одержані в бою перемоги (Донч., V, 1957, 199); Радіолокатори, встановлені на суднах, сигналізують капітанові про скелі, айсберги і зустрічні судна (Літ. газ., 9.V 1958, 1).
3. перен. Попереджати, повідомляти про що-небудь (перев. небажане), що відбулося або може відбутися. Звичайно, вірити, що висунуте в ньому обвинувачення проти академіка Шульги справедливе, Куцевич не міг. Але лист сигналізував (Рибак, Час.., 1960, 804); — Я сигналізуватиму про всяку небезпеку, я не дам війтові накрити нас мокрим рядном (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 157.