СИДНЯ́, і́, ж., розм.
1. Дія і стан за знач. сиді́ти 1 — 5. Якось завжди спізнювався з оранкою і сівбою, сінокіс його перестоював, а пашня осипалась або починала зеленіти в снопах, бо, як говорили люди, Кузьма за лежнею не знав сидні (Стельмах, II, 1962, 296); Од сидні в хаті за малюванням вона трохи не забула ходить (Н.-Лев., V, 1966, 208); Вони не уважають, що важко потомились, поблідли від сидні в душній хаті за марудною роботою (Л.Укр., III, 1952, 491).
2. Неробство, ледарство, байдикування.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 161.