СИ́ДІР, дора, ч., розм., жарт. Торбина з харчами; їстівні припаси. — Розшукаєте в земельному відділі мого дружка Ярему Гуркала, передасте од мене привіт і сидора (Стельмах, II, 1962, 184); — О-о, паничику! То в твоєму сидорі всякого добра повно! Се славно… (Кол., Терен.., 1959, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 159.