СИЛАБІ́ЧНИЙ, а, е. Який грунтується на дотримуванні однакової кількості складів у віршовому рядку незалежно від розміщення в ньому наголосів. Значна частина поетичної спадщини Шевченка написана силабічними, в усякому разі не силабо-тонічними в уживаному розумінні слова розмірами (Рильський, IX, 1962, 112); Основою в ритмічнім устрої руських народних пісень є силабічний склад, опертий на числення складів у віршах і піввіршах (Муз. праці, 1970, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 167.