СИЛА́НИ, ів, мн. (одн. сила́н, у, ч.). Дуже отруйні сполуки кремнію з воднем, що на повітрі самозаймаються або вибухають. Силани аналогічні вуглеводням, але відрізняються від них нестійкістю (Заг. хімія, 1955, 444).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 167.