СИ́ЛОНЬКА, и, ж. Пестл. до си́ла 1. [Ганна:] Ось чого мені тільки й шкода: силоньки моєї! (Крон., II, 1958, 21); Свою буйну силоньку можна, звісно, випробувати, зовсім не заходячи у фізкультурний зал (Донч., II, 1956, 378).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 170.