СИМЕТРІ́Я, ї, ж. Розмірне, пропорційне розміщення частин якогось цілого щодо центру, середини. Хата Гощинської, салон. Убраний не убого, але й не дуже розкішно, тільки фантастично, без великої симетрії (Л. Укр., II, 1951, 5); Очі [Ілька] підпухли так, що втратили симетрію (Вільде, Сестри.., 1958, 31); Головний мозок людини і вищих хребетних тварин, як і весь організм, побудований за принципом двобічної симетрії (Наука.., 11, 1967, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 176.