СИМУЛЯ́НТ, а, ч. Людина, яка симулює; удавальник. Як ударно робить стали — симулянтів розігнали (Укр.. присл.., 1955, 364); — Фокусник! Симулянт! — сказав Сергій Іванович (Головко, І, 1957, 470); Відбувся суд над Петром Глеком. Суд став доброю наукою для симулянтів та ледарів (Минко, Вибр., 1952, 81); — Божевільний ніколи не скаже, що він з’їхав з глузду, а симулянт, навпаки, твердить, що в нього сто хвороб, а справді нема жодної (Добр., Тече річка.., 1961, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 177.