СИМФОНІ́СТ, а, ч. Композитор, що пише симфонічні твори. Б. М. Лятошинський — симфоніст високого класу, що органічно поєднує самобутні національні традиції з найвищими досягненнями світової музики (Мист., 5, 1965, 10); [Марина Петрівна:] Три роки хлопця орієнтували тільки на масові пісні, а він — симфоніст. Ще й який симфоніст! (Бере кілька акордів). Ось почуєш, як це в оркестрі звучатиме! (Мур., Радісний берег, 1961, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 178.