СИНДРО́М, у, ч., мед. Комплекс характерних для певного захворювання симптомів. Значне місце в роботах радянських медичних психологів було приділено психологічному аналізові розладів мовлення і різноманітних синдромів афазії (Рад. психол. наука.., 1958, 451); При гострому променевому синдромі в ендокринних органах виявляються послідовні зміни, які свідчать про значні порушення їх функціональної діяльності (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 76); Гормональна терапія дає змогу більш-менш нормалізувати розвиток дитини з синдромом Шерешевського-Тернера, що супроводиться рядом дефектів (Наука.., 12, 1971, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 181.