СИ́ПЛІСТЬ, лості, ж. Властивість за знач. си́плий. Коли Турбай розмовляє, то майже і не помітиш прикру його втрату: ледь-ледь чути сиплість у його виразній мові (Вол., Місячне срібло, 1961, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 195.