СИПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Підсил. до сипну́ти. Він лупнув очима..,— у очі наче хто йому піску сипонув, зарізало так, голова горіла (Мирний, IV, 1955, 89); Повернулася Марина. Вона сипонула біля мене червоні суниці (Цюпа, На крилах.., 1961, 149); В лісі .. зашуміли, мов по ньому сипонув хто горіхами, черепки шрапнелі (Вас., Незібр. тв., 1941, 211); У відповідь на Соломашин поклик ніхто не обізвався, а тільки знову люто завила хуртовина і сипонула в обличчя колючим пилом (Логв., Літа.., 1960, 165); Уловив [Бобир] напрямок вітру, набрав ущерть жменю зерна й твердою рукою широким змахом сипонув на землю (Десняк, II, 1955, 342); Тиміш широким рухом розтягнув міхи баяна і сипонув таким перебористим маршем, що привернув до дівчини загальну увагу (Грим., Незакінч. роман, 1962, 7); Це його хлопці, горді за нього, так щедро сміхом дзвенючим сипонули!.. (Тич., І, 1957, 272); Оксен.. раптом, стрепенувшись, сипонув на долівку таким страшенним перестуком, що у всіх аж у грудях похололо (Тют., Вир, 1964, 209); Пікіруючи, сипонув [льотчик] з крупнокаліберних кулеметів, аж вода довкола шлюпки закипіла (Кучер, Голод, 1961, 256); Гармата сипонула гойно уламками заліза на закутих в крицю німців та шведів (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 461); Дощ сипонув, мов сітку завісив хто вниз із неба до самої землі (Хотк., II, 1966, 220); Вітер дужчав, і раптом червоними цівками сипонув рясний дощ (Ільч., Серце жде, 1939, 17); Школярі сипонули в школу. Миттю посідали, випростались і затихли (Гр., І, 1963, 243); Народ з криком сипонув у глибину вулиці (Коч., І, 1956, 477); Дівочий квітник сипонув на сцену, аж зарябіло в очах (Горд., Дівчина.., 1954, 21).
◊ Моро́зом сипону́ло [за (по́за) спи́ною (шкі́рою)] у кого, безос. — кого-небудь раптово охопило неприємне відчуття холоду від страху, несподіваного, сильного переляку, глибокого душевного переживання і т. ін. В Тимка сипонуло морозом поза спиною. «Це — Сергій. Сергій Золотаренко. Це його робота…» (Тют., Вир, 1964, 343); Все це сказано таким тоном, що в промисловця Співанова похолов хребет і сипонуло морозом поза шкірою (Смолич, Світанок.., 1953, 105); На́че (немо́в і т. ін.) сні́гом сипоне́ (сипону́в) за ко́мір (по́за шкі́рою і т. ін.)— кого-небудь охоплює неприємне відчуття холоду від страху, переляку і т. ін. Пройде інженер і так гляне на мене, наче снігом за комір сипоне (Кучер, Дорога.., 1958, 44); Тупо дивився перед собою, де в темряві губилися лінії рейок, і раптом немов хто снігом сипонув тобі поза шкірою (Головко, І, 1957, 82); Сипону́ти жа́ром (при́ском) по спи́ні (за спи́ну), безос.— кого-небудь раптово охопило неприємне відчуття від страху, несподіваного, сильного переляку і т. ін. — Один [танк], ну, прямо на голову суне. Ой! Повірите, аж наче жаром сипонуло по спині (Довж., І, 1958, 386); Він хотів був щось сказати,.. та враз забачив серед людських голів сиву голову своєї глухої хазяйки. Це його одразу розхолодило. І обпекло. І підсмажило. Навіть сипонуло йому приском за спину (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 196.