СИРИ́ЦЕВИЙ, а, е. Прикм. до сири́ця; // Зробл. із сириці. Лагодити було що: чабанські сирицеві постоли, натягнуті ще з весни, позасихали, позашкарублювались на ногах так, що їх неможливо було зняти,— доводилось розрізувати ножами (Гончар, II, 1959, 103); Товсті шкарубкі пальці, що ледве виглядали з подертого рукава свитини, спроквола сіпнули доточені мотуззям сирицеві віжки (М. Ол., Чуєш.., 1959, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 198.