СИРІ́ТСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до сирота́ 1. На сирітський жаль ніхто не вважав (Укр.. присл.., 1955, 136); Господи, глянь на сирітськії сльози! (Щог., Поезії, 1958, 87); Скривджене з самого малку її сирітське серце догадалося, що Чіпка не такий… (Мирний, І, 1949, 276); Чи не забув її, сирітську дочку? Всміхнулася і рівно круг чола.. коси виклала віночком, У праву руку хусточку взяла (Мал., Запов. джерело, 1959, 79); // Належний сироті. [Гаркуша:] Я був тоді по сьомому року, як одного разу приїхав до мого опікуна запорожець; якось й я йому подобався, от він мене і взяв із собою у Січ. Опікун мій згодивсь,— бачиш, легше було загарбать сирітську худобу!.. (Стор., І, 1957, 299); Дебелі плачиндівські полукіпки лежали поруч з удовиними і сирітськими (Стельмах, І, 1962, 66); // Власт. сироті. Зоня на питання Юзині відповідала тільки слізьми, наріканням на свою сирітську долю (Л. Укр., III, 1952, 661); З сирітським лихом добре я спізнався, Бо рано .. без захисту зостався (Мисик, Біля криниці, 1967, 346); Хлопці де не ходять, де не бродять — гонять неспокійні думи.. Вже пізно приходять в хату скрасити свої сирітські настрої (Горд., Чужу ниву.., 1947, 137); // Який відображає долю сиріт. Ввечері дружки почали розплітати Нимидорі косу й заспівали сирітських пісень (Н.-Лев., II, 1956, 181); Пісні наймитсько-бурлацькі, чумацькі, рекрутські, сирітські, які знаходяться у рукописних збірниках Марковича, служать висвітленню питання класового розшарування в українському суспільстві (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 31); // перен. Бідний, нужденний, убогий. — Весілля в нас буде сирітське: без подарків [подарунків] і чарки горілки, а замість короваю хліб святий розділимо (Кв.-Осн., II, 1956, 298); — Погуляй ще. Твоє життя було й так сирітське та некрасне (Донч., III, 1956, 95); // перен. Одинокий, самітний. Десь здалека почувся тоненький жалібний сирітський дзвін (Довж., III, 1960, 467).
Сирі́тська зима́ — тепла, без великих морозів зима. Вся гора понад Дніпром вкрита була високим лісом і густими чагарниками, а проміж тії зарослі на полянах і пролісках росла висока трава і ніколи не косилась, бо людей тоді було небагацько, та й зими були сирітські (Стор., І, 1957, 238).
2. Признач. для утримання сиріт, піклування про них. Добрі люди помітили, що вона голодує, почали закликати її до себе обідати, а потім якось поклопоталися за бідну сироту, щоб узято її до сирітського дому (Гр., Без хліба, 1958, 34); У голові промайнули всі болі дитинства, образа сирітського приюту й штовхани в наймах (Ю. Янов., II, 1958, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 199.