СИСТЕМАТИЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до систематизува́ти. — Думки й наміри, якщо вони не систематизовані, не приведені в порядок, не варті й торішнього снігу (Шовк., Інженери, 1956, 281); // у знач. прикм. В лекціях потрібний не випадково відібраний, а систематизований матеріал, який витримує критику з точки зору синтетичної оцінки (Ком. Укр., 6, 1970, 67); Серія систематизованих видань творів української класики.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 205.