СИТЕ́ЦЬ, тцю, ч. Тонка бавовняна тканина з вибивним малюнком, рідше однотонна. З високої конторки спускався до самого помосту жовтогарячий ситець з чорними смужками та червоними букетами (Н.-Лев., II, 1956, 44); Закрутилося блискуче коліща кравецької машинки, зацокала голка, лишаючи на ситці рівний шов (Шиян, Баланда, 1957, 191); Продавець.. не тільки продає товари, а й приймає замовлення. — Привозь більше ситцю,— наказували колгоспниці (Рад. Укр., 4.IV 1961, 3); // перев. мн., заст. Вбрання з такої тканини. Назустріч йому.. вийшла товста баба в строкатих ситцях (Гог., Вибр., перекл. Хуторяна і Шмиговського, 1948, 353).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 206.