СИТЬ, і, ж., діал.
1. Жир (див. жир1). Чорна борода залисніла, як шовк, руки стали повні, м’які, а пальці були налиті ситтю (Н.-Лев., II, 1956, 96).
2. Ситість. Собаки гладкі, аж качаються од ситі по псарні (Н.-Лев., III, 1956, 298); — Скільки калійної солі Ми винесли в поле! Попелу, гною, посліду… Напевно, ніколи Не відчувала земля ще Подібної ситі (Вирган, В розп. літа, 1959, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 209.