СКАЖЕ́НИЙ, а, е.
1. Хворий на сказ; який сказився. Лаврінові спала на ум думка, чи не покусала часом матері скажена собака (Н.-Лев., II, 1956, 362); Суперечку перебив крик хлопчаків, які з паліччям гналися за собакою й кричали: — Бийте її, бийте, вона скажена! (Панч, В дорозі, 1959, 174); Скажений вовк; * У порівн. Як скажений. звір, що боїться води,.. Чіпка кинувся, скочив угору… (Мирний, І, 1949, 309); // рідко. Який має психічний розлад; божевільний. — Нехай він буде в нас скажений,— се безпечніше; а то всіх засудять… погинемо, як гуси.. Так і порішили, щоб його божевільним пославити (Вовчок, І, 1955, 177); // у знач. ім. скаже́ний, ного, ч.; скаже́на, ної, ж. Хвора на сказ або божевільна людина (уживається перев. як лайка). [Темничний вартовий:] Що тут у вас? (До Нартала). Се знов оцей скажений? Ти будеш тихо? Проклята почваро! (Л. Укр., II, 1951, 429); — Ану, каже, де та скажена? — Се на мене так (Мирний, І, 1954, 84); Людей! Незлобних, праведних дітей Жрете, скажені!.. (Шевч., II, 1963, 375); З-під рук у батька вхопила [дочка] його чабанські ножиці і вже замахнулась ними обстригати.. вії.— Скажена! Він відняв ножиці, дав запотиличника (Гончар, Тронка, 1963, 65); * У порівн. Вже коренив-коренив [Халявський], вичитував-вичитував, аж піна йому з рота б’є, мов у скаженого… (Кв.-Осн., II, 1956, 208); Мати дивиться на неї. Од злості німіє; То жовтіє, то синіє; Розхристана, боса, З рота піна; мов скажена, Рве на собі коси (Шевч., І, 1963, 161).
◊ Боя́тися, як скаже́ного (скаже́ної) соба́ки див. соба́ка; Скаже́на соба́ка — уживається як лайка. [Самрось:] А бодай ти не діждала, щоб я об тебе паскудив руки на перший день великодня. [Зінька:] Харцизе, скажена собако! (Кроп., II, 1958, 30); — Справники — це ж собаки скажені, а не люди. Роздягне і в холодну посадовить, а то ще й батогів надає (Добр., Очак. розмир, 1965, 210).
2. Який легко втрачає самовладання, нестримний у гніві; несамовитий, нестямний. — Ще й уранці навідувався скажений становий. Сиди, Миколо, нишком, доки вони поїдуть (Н.-Лев., II, 1956, 237); Краще приховати від скаженого Гесслера цей бунт, а потім вона рознюхає, хто підбурив жінок, і сама без коменданта покарає непокірних (Хижняк, Тамара, 1959, 196); // Який перебуває у стані несамовитості, шаленства. Роман лютий та скажений, проклинаючи брата, вибіг від пана Янковського (Коцюб., І, 1955, 106); Кинувся тікати [Марко], але його з усіх боків обступила розлючена, скажена юрба (Мик., II, 1957, 345); // Який виражає несамовитість, шаленство. Вона з жахом втопила очі в налиті кров’ю скажені чоловікові баньки, що дивились на неї з-за каменя (Коцюб., І, 1955, 401); // Який діє за власним бажанням, за власною волею, не зважаючи ні на кого; свавільний. [Сербин:] Вона така скажена дівка, що і ціле пекло не вдержить її, коли що задумала (Вас., III, 1960, 23); // Баский, гарячий (про коня). Сум. Безнадійність. Руїна. Наче з далеких країв налетіли Гунни на конях скажених своїх (Олесь, Вибр., 1958, 228); З валки й собі помітили коляску із скаженими кіньми (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 122).
3. перен. Дуже сильний, значний силою свого вияву. Не осуд, а тільки гаряче захоплення викликали серед юнкерів.. його суворі заходи проти п’янства.. і навіть його відоме всій армії скажене наполеонівське честолюбство (Гончар, II, 1959, 207); // Інтенсивний, надзвичайно глибокий (про стан, почуття і т. ін.). Коли б не та скажена нудьга, то ледве чи вдалося б найти в нашім краю щасливішої людини від о. Матчука (Март., Тв., 1954, 226); Знову скажений біль захолодив мозок. Я чую, як я по-звірячому кричу (Ю. Янов., II, 1958, 128); Горпина ще раз смикнула Коржа і в ту ж мить відскочила, побачивши, як скажена лють спотворила його риси (Тулуб, Людолови, І, 1957, 21); // Дуже швидкий. Скаженим галопом мчали верхівці (Ю. Янов., II, 1958, 240); На ній [кінострічці] все заметушилося в скаженому темпі (Мас., Роман.., 1970, 253); // Рвучкий (про вітер). Василько біг степом, захлинаючись від скаженого вітру, що валив його з ніг (Кучер, Вогник, 1952, 18); // Нестерпний (про холод, спеку та ін.). — Куди ти знявся по такому скаженому холоду?.. (Мирний, IV, 1955, 305); У нас така скажена спека знову, що аж думки в голові розтають (Л. Укр., V, 1956, 149); // З великими морозами; лютий (про зиму). Зима була скажена. Горобці на льоту мерзли, падали (Тют., Вир, 1964, 112); // Бурхливий (про море); // Міцний (про тютюн). Закурив [Тихін] і затягся жадібно скаженим самосадом (Головко, II, 1957, 117); // Дуже напружений, клопітливий, заповнений справами, роботою і т. ін. [Павло (говорить по телефону):] Лежу, Сергію Сергійовичу, лежу вже шостий день, так насточортіло… Що лікарі, коли серце здало? Цей місяць для мене був просто скажений (Корн., II, 1955, 149); // Неймовірний, дивовижний. — То й цур йому. Нехай блукає. Дурний свій розум проклинає, На старість учиця [вчиться] брехать, А ми не будемо читать Його скаженої брехні (Шевч., II, 1953, 410); Скажену пам’ять мав його батько: гендлюючи або вибираючи для салотопки щоярмарку десятки свиней, запам’ятовував і масть, і ціну, і навіть гандж кожної (Стельмах, І, 1962, 23); Мурашко назвав скажену цифру (Гончар, Таврія, 1952, 277).
◊ Мов (як і т. ін.) скаже́ний: а) не здатний контролювати свої вчинки, дії. Бонковський, мов скажений, повернув коня назад і прискакав в Вільшаницю (Н.-Лев., III, 1956, 171); Хоть стріляй, хоть рубай, лізуть [низовики], наче скажені (П. Куліш, Вибр., 1969, 175); б) уживається для підкреслення енергійності, інтенсивності якоїсь дії, сили її вияву. Ріка шуміла під кладкою, мов скажена (Фр., II, 1950, 34); Віз підскакує, як скажений; колеса стрибають по камінні (Н.-Лев., II, 1956, 400); Мотор заревів, як скажений, машина рвонула з місця повним ходом (Перв., Дикий мед, 1963, 279); Скаже́на ціна́ — надзвичайно висока ціна. Анастасія Петрівна спочатку смертельно перелякалася, а потім заломила за постій скажену ціну (Собко, Звич. життя, 1957, 129); Скаже́не молоко́, жарт.— про горілку. Першим осоловів волосний старшина.., скаженого молока лишилося підходяще (Ковінька, Кутя.., 1960, 7); Скаже́ні гро́ші — дуже велика сума грошей. — Панове громадо! — казав Джеря людям.— ..За що ми будемо платить такі скажені гроші? Чи вже ж за ті лисі гори! (Н.-Лев., II, 1956, 260); Він не капіталіст, щоб платити такі скажені гроші за фунт помідорів (Багмут, Опов., 1959, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 238.