СКАК: ◊ На [всьо́му (по́вному, по́внім)] скаку́ — їдучи навскач (кіньми). Перекидаючись на скаку словами, розвідники водночас уважно оглядали довколишню місцевість (Гончар, III, 1959, 433); Вони на повному скаку перестрибували з коня на коня (Тулуб, В степу.., 1964, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 244.