СКА́ЛА, и, ж., муз. Ряд звуків, розташованих за висотою. Берберійська музика — це власне народні пісні з широким об’ємом скали, співані головно молоддю (Муз. праці, 1970, 399); На її [бандури] грифі під струною «до» малої октави є темперована скала.. За цією скалою можна легко і точно настроїти всю бандуру без допомоги додаткового інструмента (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 108).
СКАЛА́, и́, ж., заст. Скеля. Сидить ворон над скалою, Похитує головою (Чуб., V, 1874, 941); Меж скалами, неначе злодій, Понад Дністром іде вночі Козак (Шевч., II, 1963, 125); Стояли великі голі скали, в них була велика, простора, темна печера (Фр., IV, 1950, 96); * Образно. Воно прийде, те нове життя, прийде у світ нове добро, треба тільки розбити тверду скалу неправди і пробитись до світла (Коцюб., III, 1956, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 245.