СКА́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок., розм.
1. Розсуваючи губи, показувати зуби. Скалиться, як собака на висівки (Номис, 1864, № 12638); // тільки 3 ос. Відкриватися (про зуби).
2. Широко посміхатися, перев. глузуючи. Оксен мовчки сів на лінійку, засміявся: — Тебе, Гнат, постав на перехресті — німці нізащо не підійдуть. — А ти не скалься (Тют., Вир, 1964, 311).
3. Проглядати, виднітися. — А наші черевики,— вигукнув Михайло,— черевики з продертими підошвами, крізь які скаляться панські пальці! У нас на Україні приказка на цей випадок навіть є: видно пана по галявах (Загреб., Європа 45, 1959, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 246.