СКАЛОО́КИЙ, а, е, розм. Те саме, що більма́стий.
* Образно. За гратами останню мичку допрядає скалоокий день (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 27); // у знач. ім. скалоо́кий, кого, ч. Той, хто мав більмо (більма) на оці (на очах).— Тільки про оковиту ніхто не згадав.. — Буде й оковита,— дружньо поляпав по плечі Чепіга скалоокого (Добр., Очак. розмир, 1965, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 248.