СКАНДАЛІ́СТ, а, ч. Той, хто любить влаштовувати скандали (у 2 знач.); бешкетник. Дьяконов волів би краще не слухати похмурих його прорікань, бо, як не дивно, .. Васька Лобатий, цей п’яниця, скандаліст і цинік, не раз уже виявлявся правим (Гончар, II, 1959, 352).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 250.