СКА́ЧКИ, присл., розм. Стрибаючи, підстрибуючи; вистрибом. Він б’є конячину, щоб наддати ходу, але конячина тільки занепокоєно озирається назад.., проте скачки не пускається (Гуц., Скупана.., 1965, 205); Під’їхали [вершники] до косаря, покрутилися — про щось питалися, мабуть. Потім один крикнув щось, і скачки (Головко, І, 1957, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 257.