СКЕПТИЦИ́ЗМ, у, ч.
1. Ідеалістична філософська концепція, яка піддає сумніву можливість пізнання об’єктивної дійсності.
2. Критично-недовірливе ставлення до чого-небудь, сумнів у можливості або істинності чогось. Я сама, коли хочете, учуся жить, борюся з непевностями, з скептицизмом, думаю над своїм і над чужим життям (Л. Укр., V, 1956, 129); Валет прагнув старшувати. Ранній його скептицизм, певну і постійну невдоволеність усім на світі, категоричність суджень ровесники, знайомі приймали за самостійність (Дор., Не повтори.., 1968, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 259.