СКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. Звалити що-небудь в одне місце. Скидай лати отам під хлівом (Сл. Гр.); Здоровань-лісничий заставив скидати стояки на те саме місце, звідки вони були взяті (Тют., Вир, 1964, 92).
СКИДА́ТИ і рідко ІСКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СКИ́НУТИ, і рідко ІСКИ́НУТИ, ну, неш, док.
1. перех. Кидати кого-, що-небудь униз. Чоловіки.. хапали снопи.. й скидали додолу (Н.-Лев., II, 1956, 184); Він на гарбі стоїть, силос скидає,.. а старшокласниця його внизу (Гончар, Тронка, 1963, 65); Кінь став цапки і затанцював на задніх ногах, намагаючись скинути вершника (Тулуб, В степу.., 1964, 353); * Образно. Ми твердо знаємо, цього вчить нас Ленін; що все хороше, світле, прогресивне, розумне, прекрасне, створене людством, не тільки не треба скидати з корабля сучасності, а навпаки, треба дбайливо вантажити на цей корабель (Рильський, Веч. розмови, 1962, 39); // Зіштовхувати, спихати кого-, що-небудь звідкись. Ще двічі стрибав парубкові на груди сірий пес, і кожного разу він скидав його додолу… (Донч., III, 1956, 51); — Скинь її [Мотрю] з драбини додолу, нехай собі голову скрутить, щоб знала, як лазити на наше горище (Н.-Лев., II, 1956, 360); Замахується [Річард], щоб скинути статую з п’єдесталу, але опускає руки (Л. Укр., III, 1952, 122); // безос. — Привезли мене до костоправа. Сіло на мою ногу чотири чоловіка.. Я кричала не своїм голосом.., а маслак тільки хрусь. Я й умерла. Людей так мов з мене скинуло. Всі полякались (Барв., Опов.., 1902, 223); // Висаджувати кого-небудь або викидати щось із літака під час польоту. Літаки прибували майже кожної ночі й скидали все потрібне для рейду (Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 33); Кружляє літак, щось скидає на гать… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 208); Вікторія розповіла, як їхню групу скинули в ворожий тил (Хижняк, Тамара, 1959, 228); // розм. Вивантажувати на чиюсь вимогу речі (з поїзда і т. ін.). Начальник станції теж дав телеграму, щоб наші речі скинули на одній станції по дорозі (Коцюб., III, 1956, 338); // Різким рухом опускати, знімати (звичайно з плечей) яку-небудь ношу. Алі скинув на пісок свою ношу (Коцюб., І, 1955, 390); Дійшовши до узлісся, Донько скидає з плеча мішок, сідає перепочити (Гончар, II, 1959, 221); Скинувши з плеча граблі, похитуючись, хлопець обережно переходить довгу.. кладку (Стельмах, II, 1962, 335); // Атакуючи, примушувати противника відступати (з висоти або з позицій, розташованих вище). За допомогою Червоної Армії змітаються армії добровольців генерала Денікіна. В Чорне море скидають його наступника барона Врангеля (Панч, На калин. мості, 1965, 77).
◊ Скида́ти (ски́нути) гле́чика (го́рщика і т. ін.), заст.— у народній медицині — ставити хворому на живіт попередньо підігрітий зсередини глечик, горщик і т. ін., що діє як банки (див. ба́нка1). Баба Яличка хвалиться: двічі, каже, на тиждень глечика йому скидаю (Коцюб., І, 1955, 300); — Увійшла в хату, а вона, нещасна, на полу в’ється та криком кричить!.. Що ж тобі,— думаю,— робити! Скинула я горщичок… запарку заварила. Почала утихати моя молодиця… (Мирний, IV, 1955, 378); Скида́ти (ски́нути) з плече́й (пліч) див. плече́; Ски́нути з не́ба (небе́с) на зе́млю кого — допомогти комусь звільнитися від ілюзій, дійти до правильного розуміння реальної дійсності, тверезо сприймати навколишнє. Відповів [гуцул] таке, що зразу скинуло мене з.. небес на землю (Хотк., II, 1966, 314).
2. перех., перен. Позбавляти влади, усувати з посади кого-небудь. [Казидорога:] Ту [тут] нас пан писар лякає, що ми бунт робимо, що ми права не маємо скидати начальника (Фр., IX, 1952, 394); Робітники скидали царську монархію, борючись за мир, за хліб і за свободу (Ленін, 31, 1973, 66); — Я людям служу… Мене люди вибрали, мене люди й скинуть! (Мирний, I, 1949, 385); Прийшла Велика Жовтнева соціалістична революція. Вона скинула царя, вона принесла пригніченим волю (Тич., III, 1957, 68).
3. перех. Знімати з себе чи з кого-, чого-небудь щось одягнене, пов’язане тощо. Гуртом сипнули школярі до класу і, стовпившись коло дверей, почали скидати свити, складаючи їх у купу (Гр., І, 1963, 243); Скидає [Д. Жуан] маску і сідає коло Анни (Л. Укр., III, 1952, 359); Він часто скидав своє пенсне, протирав і знову чіпляв на ніс (Мирний, III, 1954, 270); Суворовці виймають індивідуальні пакети, скидають з Олеся чоботи, накладають перев’язку (Багмут, Щасл. день.., 1951, 143); Баба скинула з плечей свій обрус, розкутала голову (Н.-Лев., II, 1956, 404); Жінка не черевик: із ноги не скинеш (Номис, 1864, № 8852); Він скинув шапку й сів кінці столу, як бувало й батько (Головко, II, 1957, 394); * Образно. Після довгого літнього дня, коли сонце сідає, а розпечена земля поволі скидає з себе золоті шати.., Маланка з Гафійкою волочать курною дорогою утому тіла (Коцюб., II, 1955, 26); Ліворуч і праворуч широкого плеса ясно-зеленим килимом стелився степ, що поволі починав оживати, скинувши з себе білу габу холодних снігів (Добр., Очак. розмир, 1965, 213); // Переставати носити якийсь одяг, якесь взуття тощо. У неї є хромові чобітки, і вона їх не скидає ні взимку, ні влітку (Донч., II, 1956, 269); Після війни ми скинули шинелі. Взялися знов до мирних наших справ (Нех., Дивлюсь.., 1949, 33); // Втрачати, позбуватися листя, вовни, пір’я тощо. Поблякло все. І осокір, де круча, Скидає лист (Ющ., Люди.., 1959, 201); Красені-олені щороку скидають в цих травах свої гіллясті панти… (Гончар, Таврія, 1952, 263); Племінні барани.. скинули з себе по 15,5 кілограма вовни кожен (Рад. Укр., 22.VII 1967, 2); // Очищатися, звільнятися від криги (про річку, море і т. ін.). Вже немилосердно пече сонце, вже вітер рве й вихрить над льодами, вже потріскались, покололись вони, але Дніпро не може скинути крижаного покрову (Скл., Святослав, 1959, 86); // перен. Звільнятися від чого-небудь, позбуватися чогось неприємного, тяжкого і т. ін.— На справжнього воїна найменше тисне та огидна сила, яка зветься пережитками капіталізму в свідомості людей. Або, вірніше, він швидше скидає з себе цей вантаж, рішучіше звільняється від нього (Гончар, III, 1959, 283); Я певен нині, що всі муки скину, Що збережу завзяття до загину… (Граб., І, 1959, 385); // перен. Перемагати, долати якесь почуття, сон і т. ін. Палає, весело горить багаття з бурелому, димок пахучий бадьорить, скидає з тіла втому (Гонч., Вибр., 1959, 280); Скинувши всю попередню, може, аж занадто підкреслювану офіційність та холодну недоступність строгості, поглянув [слідчий] на Надійку (Коз., Листи.., 1967, 214).
◊ Скида́ти (ски́нути) з оче́й полу́ду див. полу́да; Скида́ти (ски́нути) з раху́нку див. раху́нок; Скида́ти [з се́бе] ма́ску див. ма́ска; Скида́ти (ски́нути) па́ска див. па́сок; Скида́ти (ски́нути) ша́пку (капелю́х, бриль і т. ін.): а) вітаючись з ким-небудь, знімати головний убір. Карпо, підходячи, скидає шапку, здоровкається (Мирний, IV, 1955, 124); З кожного подвір’я виглядали цілими сім’ями.. Чоловіки скидали зім’яті капелюхи, а жінки, всміхаючись, закликали пити молоко (Гончар, III, 1959, 91); Кошовий і старшина скинули шапки і низько вклонилися запорожцям… (Довж., І, 1958, 232); б) (перед ким, рідше перед чим і без додатка) виражати свою повагу до кого-, чого-небудь; складати шану комусь або чомусь, визнаючи великі заслуги, особливо цінуючи когось, щось. — А як пособите мені зібрати учнів до школи? Дражню собак по селі, записую школярів, а батьки їх утаюють від мене.. Утаюють майбутніх професорів і вчених, перед якими колись, може, держави скидатимуть шапки! (Стельмах, II, 1962, 99); Треба знайти для її [краси] вираження відповідні форми, і такі, що коли художник переносить її, розуміючи, відчуваючи життя,.. то щоб перед картиною люди шапки скидали, ходили навшпиньках, говорили пошепки (Довж., III, 1960, 15); Скида́ти (ски́нути) ярмо́ (гніт, пу́та і т. ін.) — звільнятися від залежності, здобувати волю. Народи встають, скидають ярмо капіталу (Сос., І, 1957, 144); Скинути всякий феодальний гніт, всяке гноблення націй, всякі привілеї одній з націй або одній з мов — безумовний обов’язок пролетаріату, як демократичної сили.. (Ленін, 24, 1972, 129); Уклін народові, що скинув рабства пута (Рильський, III, 1961, 151); Ски́нути і (та) відда́ти (одда́ти) [оста́нню] соро́чку [з се́бе] див. соро́чка.
4. перех. Підкидаючи, підхоплюючи різким рухом, поміщати на щось. — А бий тебе сила божа! — думає Максим.. — Скидай ружжо [рушницю] на плече; скидай з плеча; .. одна тобі муштра… (Мирний, I, 1949, 222); Хто запрягав коней, хто скидав на гарбу пусті мішки (Тют., Вир, 1964, 86); Терешко важко скинув на плечі рептух сіна й мовчки поніс його до кошари (Епік, Тв., 1958, 397); Дмитрія і дружинників зв’язали і скинули поперед сідел (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 237); // Різким рухом підносити, піднімати що-небудь. Команда: «На весла!» Ми разом скидаємо руки (Мур., Осінні сурми, 1964, 73); Хлопчик, брат Терешків, що стояв поруч батька, скинув руки вгору, мов кидався вплинь (Вас., II, 1959, 126); // Різким рухом одягати що-небудь. — Коли в волость треба, скажи.. Та вхопивши шапку, скинув [Чіпка] на плечі драну свитину,.. перший вийшов з хати… (Мирний, І, 1949, 291); Григорій скинув на голову потерту військову кашкетку і мовчки пішов з хати (Епік, Тв., 1958, 66); // перев. чим. Різко зводити вгору (брови, повіки і т. ін.). Шухновський здивовано скинув надбрів’я. Промовчав (Збан., Малин. дзвін, 1958, 58); — А я оце до тебе, Романе, за порадою… — А що там таке? — скинув догори бровами Роман (Коцюб., І, 1955, 105); Дівчина.. скинула довгими віями, що досі закривали її очі (Минко, Ясні зорі, 1951, 6).
Скида́ти (ски́нути) на приці́л (гвинті́вку і т. ін.) див. приці́л.
◊ Й о́ком не ски́нути; Й о́ко не ски́не чого, що — всього не можна охопити поглядом, щось виходить за межі поля зору. — Попроси собі в митрополита Вільшаницю, — парафія велика, поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю (Н.-Лев., III, 1956, 50); Розпростерся ти [степ] широко, Що не скине й орле око Твоє займище безкрає! (Манж., Тв., 1955, 147); Куди́ не скинь (ски́неш і т. ін.) о́ком див. о́ко1; Скида́ти (ски́нути) го́лову (голово́ю) — швидко підводити голову. Григорій Іванович свиснув. Тоді кінь зразу скинув голову, випростав шию і заіржав (Смолич, Світанок.., 1953, 575); По тому, як Джойс скинув головою, Гайсин зрозумів, що він не хотів, щоб його справжнє прізвище було назване (Панч, На калин. мості, 1965, 131); Скида́ти (ски́нути) о́ком (очи́ма) див. о́ко1; Скида́ти (ски́нути) по́гляд див. по́гляд; Скі́льки о́ком ски́неш див. о́ко1.
5. перех., на кого, перен., розм. Перекладати на кого-небудь свою роботу, свої обов’язки і т. ін. Сама [Кайдашиха] спала досхочу, робила легку роботу, а всю важку роботу скидала на Мелашку (Н.-Лев., II, 1956, 329); — Я знаю,— провадила ти,— з сього є один звичайний вихід: скинути все на «білих рабинь» (Л. Укр., III, 1952, 685); — Всю роботу хатню на мене скинула (Коцюб., І, 1955, 264); // Знімати з себе, перекладаючи на іншого, провину, відповідальність і т. ін. Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (Коцюб., II, 1955, 96); На достаток Плачинди позаздрила,— в злісній тузі скидає [Роман] вину на дівчину (Стельмах, Хліб.., 1959, 411).
6. перех. Звалювати, кидати що-небудь в одне місце. Тугар Вовк і Максим, котрих Бурунда невідлучно провадив із собою, також прикладали рук до роботи, зносили каміння і скидали його на купу (Фр., VI, 1951, 128); Готуючи Галю в дорогу, поквапливо й безладно скидаючи її одежки в баульчик, Варвара ще не до кінця була певна, що саме так треба (Перв., Дикий мед, 1963, 99); Я зібрав усі фотографічні причандали, скинув їх жужмом у куток біля апарата (Коцюб., І, 1955, 260); // кому, для кого, розм. Збирати кошти для кого-небудь. Парубки скидають Семенові гроші (Кроп., І, 1958, 69).
7. перех. і без додатка. Передчасно народжувати; мати викидень. Ударив [пастух] тільну корову, та й скинула теля (Март., Тв., 1954, 250); — Як будуть питати: де діла дитину, кажи: скинула. Упала, мов, з горища та й скинула (Мирний, III, 1954, 170); Протягом перших 3 місяців вагітності.. є небезпека скинути (Фіз. вихов.., 1954, 45).
8. перех. Відводити воду з якого-небудь водоймища. Під час повені, коли скидають зайві води, все тут [на Дніпрогесі] реве лев’ячим ревом (Гончар, Людина.., 1960, 245); Завдяки дренам можна швидко весною скинути води і прискорити сівбу на 10 — 15 днів (Хлібороб Укр., II, 1964, 13); // Спускати з промислових об’єктів у водоймища воду, яка була потрібна для виробництва. В межах нашого міста заводи, фабрики, електростанції скидають у ріку теплі води (Веч. Київ, 22.II 1964, 3).
9. перех. Зменшувати на певну кількість (плату, ціну, вагу, роки тощо). З Тимохою ніхто ніколи не торгувався, бо всі звикли до того, що коли він скаже яку ціну, то вже не скине й копійки (Гр., І, 1963, 283); Давид Мотузка поклав два мішки на ваги й дивиться. Ні,— фунт у фунт, «як в аптеці»,— знає Гнида, в кого можна [недоважити]; ще й за мішки сам нагадав і скинув шість фунтів (Головко, II, 1957, 30); — Тато зовсім підтоптався. «Якби мені,— каже,— скинути з десяток літ — пішов би по диплом у технікум» (Рудь, Гомін.., 1959, 62).
10. тільки док., перех., рідко. Те саме, що ви́пити 1. Він,— коли скинув чарку-другу,— зараз до кого-небудь і залицяється (Мирний, III, 1954, 87).
11. тільки недок., неперех., на кого — що, рідко. Те саме, що скида́тися 4. Обличчям він дуже скида на вас (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 262.