СКИМЛІ́ННЯ, я, с., розм., рідко. Дія за знач. скимлі́ти. Час від часу розлягається різкий крик, як скимління нічного птаха (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 200); Я відчув невимовно солодке, до болю солодке скимління в серці (Збан., Малин. дзвін, 1958, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 265.