СКИ́НУТИЙ, СКИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ски́нути 1 — 8. Скинутий раптом, у хвилі звалився [Палінур] з корми вниз крутої (Зеров, Вибр., 1966, 248); Скинута з літака група.. об’єднала багатьох місцевих патріотів (Літ. Укр., 27.VIII 1968, 2); .. підлу справу російських капіталістів і поміщиків, які по суті продовжували політику скинутого народом царя,-— прикривали меншовики і есери.. (Ленін, 37, 1973, 78); Один молодий чоловік.. почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Л. Укр., III, 1952, 578); Точнісінько така [Надійка], якою він її і уявляв щойно,— високо над чолом бронзово просвічується попелясте волосся, чорні брови запитально скинуті вгору (Дор., Не повтори.., 1968, 186); На грудях [небіжчика] тихо бряжчали мідяні гроші, скинуті добрими душами на перевіз (Коцюб., II, 1955, 355); // ски́нуто, безос. присудк. сл. Справник уже давно намагався в шкільній раді, щоб Корецького скинуто з учителювання… (Гр., І, 1963, 481).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 265.