СКИРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Укладати в скирти сіно, солому або необмолочені снопи хліба для зберігання просто неба. На колгоспний тік звозять снопи і скиртують (Томч., Готель.., 1960, 34); — Перша бригада краща?! Звичайно, буде краща, коли я своєю бригадою йому й косив, і в’язав, і скиртував! (Вишня, І, 1956, 366); — Правда на боці Чухрая. Не можна було скиртувати вологе сіно (Жур., Вел. розмова, 1955, 40); * Образно. — Все скиртуємо папірці. А коли ж молотити будемо? — говорив тоді Денис Панасович кореспондентові (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 579).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 267.