СКЛАДА́ТИ і рідко ІСКЛАДАТ́И, а́ю, а́єш, недок., СКЛА́СТИ і рідко ІСКЛА́СТИ, складу́, складе́ш, док., перех. і без додатка.
1. Розміщувати що-небудь у певному порядку, в одному місці. Наймит усім вслуговує, подає, носить, возить, мете, складає (Вовчок, I, 1955, 309); Вона.. на ранок склала свої речі.. і поїхала в місто (Ів., Вел. очі, 1956, 82); // Збирати докупи що-небудь розкладене, розкидане і т. ін. [Груїчева (складає карти):] Се якийсь зачарований пасьянс, ніяк не виходить! (Л. Укр., II, 1951, 7); Дід-провідник.. наказав усім залазити в комиші, скласти свої клунки й бути напоготові, а сам десь зник (Коцюб., І, 1955, 348); // у що, як. Розміщувати що-небудь, надаючи певної форми. Коло неї цілий оберемок квіточок, котрі вона складає пучечками докупи і в’яже в вінок (Мирний, І, 1954, 252); Лісоруби складали в стоси останні вогкі від соку кряжі (Стельмах, І, 1962, 399); // Зібравши докупи, розміщувати у певному порядку, надавати чому-небудь якоїсь форми. Півтора місяці лежить він нерухомо, а рани все не загоюються, хоч старий Габдулла добре склав кістки і часто мастить рани виваром рудо-червоних водоростей з Аральського моря (Тулуб, В степу.., 1964, 12); // Згортаючи, згинаючи і зменшуючи цим об’єм чого-небудь, надавати йому нової форми. Голова схаменувсь, випрямив бумагу і став складати (Кв.-Осн., II, 1956, 265); Тарас обережно складав клапоть афіші, як реліквію дружби, спомин про незабутню зустріч (Ільч., Серце жде, 1939, 398); — Спершу глянемо, що там у нього,— складаючи бритву, каже Левко Іванович (Гончар, Тронка, 1963, 279); Зручним рухом склав [Йон] хустину косинкою, закинув собі на шию і зв’язав під бородою вузликом (Коцюб., І, 1955, 234); Харкевич перечитав листа, склав його трикутником, як робилося на фронті, надписав адресу (Голов., Тополя.., 1965, 256); // у що, на що, рідко до чого. Поміщати, класти що-небудь всередину чогось або зверху на чомусь. Роман.. виносив мішки з пашнею з комори і складав на віз (Н.-Лев., VI, 1966, 386); [Xромець:] Я різав виноград і до збанка складав (Фр., XIII, 1954, 379); Збираю дозрілу ожину, Складаю в кошіль маслюки (Дор., Серед степу.., 1952, 95); Поволі склала [Галина] все в просторий чемодан, не поспішаючи, поїхала на вокзал (Крот., Сини.., 1948, 9); // Надавати певного положення рукам, ногам; приймати яку-небудь позу. [Кассандра (складає з благанням до неї руки):] Сестричко, рідна, найдорожча, молю тебе, благаю, не питай і не примушуй говорити! (Л. Укр., II, 1951, 266); Сидить [турчин], склавши ноги калачем, і палить люльку (Вовчок, VI, 1956, 278); Моссаковський поклав паляницю на столі, став і руки склав на поясі (Н.-Лев., III, 1956, 66); Скорботна жінка в чорній хустці, зав’язаній по-старомодному, склавши руки на колінах, дивиться прямо перед собою (Гончар, III, 1959, 121); // у що, до чого. Надавати певного виразу обличчю. Перед кожною промовою складав [прокурор] своє довге, худе обличчя до усміху (Фр., VI, 1951, 271); Матюха з-за стола склав губи в усмішку презирливу й говорив, недбало кидаючи слова (Головко, II, 1957, 57).
Скла́дати (скла́сти) спра́ви див. спра́ва; Склада́ти (скла́сти) у ко́пи (у полу́кіпки, у ски́рти́ і т. ін). — розташовувати певну кількість снопів (сіна, соломи) у певному порядку. Скошений хліб того ж дня в’яжуть у снопи і складають у копи (Рад. Укр., 11.VIII 1949, 2); От вона ніби жне його [жито].., складає у здорові полукіпки (Н.-Лев., III, 1956, 326); Величезні скирти хліба. Іще під’їздять вози — скидають, складають у скирти (Головко, І, 1957, 340).
◊ Сиді́ти, скла́вши ру́ки див. рука́; Склада́ти (скла́сти) го́лову (життя́, кістки́, ко́сті) — гинути, вмирати. За що ми голови складали — В оці могили? Будеш жить, То, може, й знатимеш, небоже (Шевч., II, 1953, 235); Хай славен навік поміж нами, хто голову склав за народ! (Сос., II, 1958, 498); Той життя своє складає, Щоб науку збагатить, Той у темряві конає І живе, щоб їсти й пить (Сам., І, 1958, 79); Він [агент] зупинився на дорозі і злісно погрозив кулаком на село: — Насміявся над нами, так за цю насмішку свої кості складеш (Стельмах, II, 1962, 89); Склада́ти (скла́сти) до ніг що — уживається для вираження покори, залежності і т. ін. На коліна б бажав я упасти, Слізьми виплакать горе пекуче своє, До ніг милої серденько скласти (Граб., І, 1959, 362); Вірно складаю до ніг тобі дань дивування й покори (Зеров, Вибр., 1966, 426); Склада́ти (скла́сти) же́ртви (в же́ртву): а) приносити як дар кому-небудь. Вони [старійшини] першими виходили на вали, коли на Дніпрі чи в степу з’являвся ворог, водили людей на рать, від роду складали богам жертви, чинили суд (Скл., Святослав, 1959, 12); б) робити що-небудь заради когось, поступатися власними інтересами. Всі плоди невпинного труду [труда],— усе те він в жертву сердечну складав для бідного свойого люду (Фр., XIII, 1954, 124); Склада́ти (скла́сти) збро́ю див. збро́я; Склада́ти (скла́сти) кри́ла (кри́льця, ла́пки) — ставати смирним, боязким; відмовлятися від будь-яких дій, припиняти боротьбу; скорятися. Зачувши голос ненависного професора, Микоша найменше був подібний до жертви, що готова скласти крильця й потрапити в пащеку до собаки (Полт., Повість.., 1960, 326); Він і зовсім знавіснів.. Мабуть, видалося йому, що я вже й лапки склала (Речм., Твій побратим, 1962, 7); Склада́ти (скла́сти) ру́ки див. рука́; Склада́ти (скла́сти) у труну́ (в моги́лу) — губити, зводити з світу. Луки затоплено, трави побито, Хліб недостиглий поліг на лану, Голод складає людей у труну (Граб., І, 1959, 240).
2. З’єднуючи окремі частини, одержувати щось ціле (про механізми, машини і т. ін.); монтувати. Снопов’язалка два роки робила в першій бригаді, сама Тетяна її нову складала й найкраще вивчила цей хитрий механізм (Ле, Історія радості, 1947, 197); Нові складаючи верстати, я звик ночей недосипати (Уп., Вітчизна миру, 1951, 13); Організація [підпільників] доручила Валентинові скласти радіоприймач (Гончар, IV, 1960, 81): // Будувати що-небудь, збиваючи, скріплюючи окремі частини. Недалеко од будинку складали рублену комору (Мирний, II, 1954, 258); А ось і школа. Поверхи високі, Великі вікна, світлі, голубі… Каменярі і муляри два роки її складали з каменю (Бичко, Вогнище, 1959, 34); Дядько .. був майстер на всі руки: чимбарював, столярував, умів складати лежанки та печі (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 9); // З’єднуючи літери, утворювати слова; читати. [Жураківський:] Оце навчився складати слова, та така гарячка взяла хлопця — день і ніч сидів би за книжкою (Вас., III, 1960, 296); Ніхто в редакції не знає, що лише п’ять-шість років тому чорнороб Таловиря сидів за партою в лікнепі і, нечутно ворушачи губами, складав із неслухняних літер слова (Жур., Нам тоді.., 1958, 20); // Відбираючи і розташовуючи певним чином матеріал створювати що-небудь ціле (про збірник, словник і т. ін.). Нетерпляче чекаю обіцяного Вами для нашого альманаху оповідання.. Пришліть, коли можна, швидше, бо вже складаємо збірник (Коцюб., III, 1956, 240); Учні мені.. позаписували силу етнографічного матеріалу (переважно пісень, казок), з якого я міг би був скласти чималий збірник (Вас., IV, 1960, 43).
Склади́ склада́ти див. склад2.
3. Створювати літературний, музичний твір (вірш, пісню і т. ін.). Легенди почали складать про неї (Л. Укр., І, 1951, 422); Вночі, коли дитина плакала, Мирон не спускав Максимчика з рук та співав йому пісні, які сам складав (Зар., На .. світі, 1967, 117); Поетеса Ганна подала думку: гуртом скласти про свою вчительку співанку, добрати мелодію і повезти цей самородний витвір на свято пісні в район (Вол., Місячне срібло, 1961, 225); // Писати, створювати що-небудь, підбираючи, об’єднуючи та розташовуючи певним чином матеріали, дані і т. ін. (про ділові папери, документи і т. ін.). Я був одним із гарячих організаторів страйку — виступав на зборах, складав петиції (Вас., IV, 1960, 41); Батько складав алгебраїчний підручник (Смолич, II, 1958, 34); Знала [Тамара] де що лежить, швидко реєструвала прибулі папери, знімала копії, оформляла перепустки, складала потрібні списки (Хижняк, Тамара, 1959, 82); Навесні 1847 р. Маркс і Енгельс приєдналися до таємного пропагандистського товариства: «Союзу комуністів», взяли визначну участь у II з’їзді цього союзу.. і, за його дорученням, склали знаменитий «Маніфест Комуністичної партії».. (Ленін, 26, 1972, 42); Дуже мені не легко.. скласти свою біографію (Коцюб., III, 1956, 280); Іван Антонович збирався сам скласти карти тих будапештських кварталів, у штурмі яких він брав участь (Гончар, III, 1959, 275); // у сполуч. із сл. мир, угода, контракт і т. ін. Домовлятися про що-небудь. Химочка.. вимагав, щоб біднота гуртом узялася за «куркульське кодло».. — Бо миру з куркулем ми ніколи не складемо (Епік, Тв., 1958, 103); [Нагар:] Він хоче скласти угоду з нами, він просить вислухати його (Корн., І, 1955, 26); Не одержуючи стипендії і потребуючи коштів на майбутню подорож по Україні, поет [Т. Г. Шевченко] змушений був скласти контракт з петербурзьким книговидавцем І. Т. Лисенковим на кабальних умовах (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 111).
4. Зберігаючи, відкладаючи, поступово збирати, робити запаси чого-небудь; нагромаджувати, накопичувати. Продає Мотря молоко глечичок по глечичку, складає копійку до копієчки (Мирний, І, 1949, 163); Кажуть [мати]: пора б уже нашій дитині Віно складати потроху у скрині (Щог., Поезії, 1958, 339); За чотири роки служби в економії склав він сто п’ятдесят карбованців (Коцюб., І, 1955, 104).
5. Проходити перевірку знань, уміння що-небудь робити; здавати. Він пішов до другої кімнати, де молоді робітники, майбутні інженери, складали іспити з математики (Коцюба, Нові береги, 1959, 262); Великим святом був для Максима той день, коли він на «відмінно» склав математичний аналіз (Рибак, Час.., 1960, 281).
6. друк. Набирати з друкарських літер який-небудь текст. Коли вона [книжка] буде друкуватися, я хотів би, щоб ії склали фонетикою (Коцюб., III, 1956, 250).
7. мат. Додавати одне число до другого; виконувати дію додавання. Потім друзі множать 21 на 12 і складають обидва результати (Донч., VI, 1957, 492); Коли скласти висоту валу та глибину рову, то виходила перепона на тридцять — сорок метрів, обплутана колючим дротом (Ю. Янов., II, 1958, 237).
8. Утворювати, становити що-небудь. Всі четверо [о. Василь, матушка, Раїса і Тася] складали немов родину (Коцюб., І, 1955, 320); // Бути складовою частиною; являти собою. Улюблені в селі людські ймення так часто повторювались в кожнім домі, що можна було подумати: одну половину села складають Марії і Параски, а другу — Василі і Григорії (Мас., Під небом.., 1961, 28); До Тичини, Рильського.. долучилися десятки й десятки нових письменників, які склали славу першого покоління молодої української радянської літератури (Вітч., 11, 1967, 171).
9. З деякими іменниками утворює сполуки із значенням дії, названої іменником.
[І] ціни́ не [мо́жна] скла́сти (не складе́ш) кому, чому, на що — дуже цінний, значний, достойний. Вивели й Саібові такого арабського коня, котрому й ціни не можна було скласти (Н.-Лев., IV, 1956, 24); В очереті справді натрапляють вони на таке багатство, якому й ціни не складеш у степу: криниця чистої джерельної води! (Гончар, Тронка, 1963, 222); Склада́ти (скла́сти) вину́ див. вина́; Склада́ти (скла́сти) ви́рок (при́суд і т. ін.) — засудити кого-небудь. Зоря історії яскрава Складає вирок всім панам (Рильський, II, 1960, 136); Склада́ти (скла́сти) дога́ну, рідко — виносити осуд, виражати незадоволення; ганити. Немила та жінка Дуже недовго жила шлюбним зо мною життям. Друга її заступила: не смію догани їй скласти (Зеров, Вибр., 1966, 334); Склада́ти (скла́сти) зарі́к — клястися, присягатися. Зажурилася [Горпина].. та й склала зарік — чоловіка свого більш не кохати (Л. Янов., І, 1959, 332); Склада́ти (скла́сти) зізна́ння, діал.— давати показання. Кликали до суду зізнання складати (Фр., VI, 1951, 180); Склада́ти (скла́сти) наді́ю (наді́ї) на кого — надіятися, покладатися на кого-, що-небудь. Пріська журилася чим його свою землю засівати і як його засівати. Вона складала всі свої надії на Карпа (Мирний, III, 1954, 60); Склада́ти (скла́сти) оста́нню ша́ну див. ша́на; Склада́ти (скла́сти) пеню́ див. пеня́; Склада́ти (скла́сти) подя́ку див. подя́ка; Склада́ти (скла́сти) поклі́н (уклі́н) — низько вклонятися. Кавказу вартовий, Казбеку, Тобі складаю я поклін (Зеров, Вибр., 1966, 400); Вийшла дівчина на кін, Глянувши привітно в залу, Склала всім низький уклін (Воскр., Поезії, 1951, 292); Склада́ти (скла́сти) привіта́ння (салю́т) — вітати (урочисто, захоплено) кого-, що-небудь. Він іде, полководець великий,.. Він спиняється біля порога І від імені рідного краю Привітання, мов клятву, складає (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 86); Початок параду гримить.. І витязі півночі перші складають салют свій Вітчизні (Бажан, Роки, 1957, 258); Склада́ти (скла́сти) прися́гу див. прися́га; Склада́ти (скла́сти) проба́чення перед ким, кому — пробачатися перед ким-небудь; перепрошувати когось. Почував, що треба, і не міг рушити з місця, щоб піти і скласти пробачення перед своїм опонентом, якого міг вважати тут за гостя (Сміл., Сад, 1952, 125); — Прокуратура склала своє пробачення товаришу Зарубі (Кучер, Трудна любов, 1960, 466); Склада́ти (скла́сти) уя́влення (уя́ву) — в думках відтворити; уявити. Він [Дарвін] заздалегідь складає собі певне уявлення про ту тварину чи рослину, яка має бути створена ним у результаті штучного добору (Наука.., 1, 1959, 43); Склада́ти (скла́сти) хвалу́ (сла́ву, гімн) — прославляти, возвеличувати, оспівувати кого-, що-небудь. Всі уважно слухали досвідчене пастухове слово,.. складали пастухові хвалу (Горд., Дівчина.., 1954, 200): Ми [радянські митці] повернемося на Україну з перемогою і складемо славу народові-воїну (Довж., III, 1960, 51); Склада́ти (скла́сти) ціну́ кому, чому — оцінювати кого-, що-небудь об’єктивно, належним чином. [Йоганна:] Хусо, я навчилась таку складати ціну всім багатствам, як пороху, що в нас попід ногами (Л. Укр., III, 1952, 162); Високу ціну склав Пушкіну поет-революціонер Павло Грабовський, назвавши його одним із передових людей свого часу, на чиїх творах виховувались покоління (Рильський, X, 1962, 36); Склада́ти (скла́сти) ша́ну (поша́ну, по́честь і т. ін.) кому, чому — вшановувати кого-, що-небудь. Трудящі республіки складають свою глибоку любов і шану генію пролетарської літератури, буревісникові революції (Рад. Укр., 27.III 1968, 1); В столиці Української Радянської Соціалістичної Республіки зібралися дочки і сини різних народів світу, щоб скласти свою шану великому революційному поетові людства, геніальному синові України — Тарасові Шевченкові (Літ. Укр., 30.V 1964, 8); Складає [кобзар] пошану коню і підкові (Мал., Звенигора, 1959, 233); Цезар богам італійським обіцяну почесть складає (Зеров, Вибр., 1966, 258).
10. перен. Перекладати на кого-небудь будь-які обов’язки, відповідальність і т. ін. Робити ніхто не хотів, мало не всю роботу на Хіврю складали (Григ., Вибр., 1959, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 273.