СКЛЕПИ́СТИЙ, а, е. Те саме, що склепі́нчастий. На плитах лежали уламки склепистого перекриття, яке й було основою другого поверху споруди (Наука.., 6, 1967, 13); Довгий низький підвал із склепистою стелею весь був завалений меблями, валізами, клунками (Гончар, III, 1959, 144); На склепистій стелі під’їзду [Ужгородського замку] зяють два квадратних отвори. Вони також служили для оборони (Знання.., 5, 1966, 26); // Який має стелю, подібну до склепіння. Склеписте приміщення без вікон, освітлене нещедрим світлом нічної лампи (Ю. Янов., IV, 1959, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 280.