СКОЛО́ТИНИ, тин, мн. Побічний рідкий продукт, що одержують при збиванні масла з вершків, сметани; маслянка. Поївши добре вареників та карасів, у сметані жарених, та запивши сколотинами.., витягли [хорунженко з панотцем] самотужки по носатці тернівки (Кв.-Осн., II, 1956, 195); У хаті пахло.. молоком і свіжими сколотинами (Рудь, Гомін.., 1959, 16); Після закінчення сколочування вершків бочку [масловиготовлювача] зупиняють і через кран випускають сколотини (Механ. і електриф.., 1953, 508).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 292.