СКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Колупаючи, виймати, витягати що-небудь. Сидів [дід Овсій] на низькому підгнилому пеньку, з якого давно облупилась кора, вільною рукою сколупував світлячки (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 211); // Колупаючи, робити заглибини на чому-небудь. Сколупувати долівку.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 293.