СКОМА́НДУВАТИ, ую, уєш, док. Вимовити слова команди; дати команду. Аж ось затуркотів барабан; москалі скомандували в лаву строїтись (Мирний, І, 1949, 216); Скомандувавши: «Вперед!», Красношапка орлом вилітає на бруствер (Вишня, І, 1956, 310); — Гранатами! — скомандував Сагайда бійцям, що стояли навпроти вікон. — Покажіть їм Русь! (Гончар, III, 1959, 144); // Дати розпорядження зробити що-небудь (перев. владним тоном). — Кучер, запрягай! — скомандувала дівчинка, та так грізно, що Пріська не втерпіла, щоб не засміятися (Л. Янов., І, 1959, 287); Катерина рішуче підвелась, взяла корзину і скомандувала, щоб Валерій брав чемодан (Коп., Земля.., 1957, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 293.