СКОНФІСКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сконфіскува́ти. Наприкінці 1886 року була надрукована програма «Поступу» [журналу], невдовзі сконфіскована поліцією (Вітч., 2, 1967, 165); // сконфіско́вано, безос. присудк. сл. Рішенням суду перший номер його [журналу] було сконфісковано (Кол., Терен.., 1959, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 295.