СКОРЕГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., книжн., друк. Те саме, що скоректува́ти. Ліс росте десятки років, за рік не перевіриш доцільності чи шкідливості якогось крилатого і сміливого новаторства, щоб скорегувати… (Ле, Право.., 1957, 290); І. Карпенко-Карий скорегував також у цій частині третьої дії [«Лимерівни»] окремі вирази відповідно до нових обставин (Рад. літ-во, 6, 1957, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 298.