СКОРИСТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., з чого, рідко. Те саме, що скори́стува́тися. [Кассандра:] Ні, ніколи не полюблю того, хто так підступно скористав з нашої недолі (Л. Укр., II, 1951, 287); Один хитрий, прониристий лихвар, мов песик, скористав із чужих сліз (Хотк., І, 1966, 126); Івоніка й Михайло скористали з тої хвилі й сіли снідати (Коб., II, 1956, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 299.